Це мальовниче старовинне село вперше документально згадується у польських люстраціях 1616-1622 років. На території села виявлено археологічні залишки двох давніх козацьких городищ, сліди життя людей у інші історичні періоди. Його назва і нині часто зустрічається у аджарській, перській та татарській мові, мовах багатьох північнокавказьких народів. Тому вона походить, швидше за все, від колишніх половецьких кочівницьких племен, що у великій кількості мешкали за давньоруських часів на Фастівщині. Недаремно ж, навколишній степ звуть й досі Половецьким.
У осідлому народі згаданих кочівників тоді називали просто «своїми поганими», так як вони були союзниками київських князів, але іновірцями, і тільки у майбутньому -християнами-перехрестами. Словом «яхни», гадаю, наші предки позначали якусь кочівницьку ознаку цих людей. Ще є також версія походження назви села від загадкових п.Яхніра і п.Яхновського, козака Яхненка, але, найвірогідніше, все відбулося навпаки.
 До 1774 року Яхни належали до Білоцерківського староства Київського воєводства Речі Посполитої, а економічно - до його Триліського дизпозиторства. Надалі село тривалий час належало до маєтку графів Браницьких, як за останніх років Речі Посполитої, так і за часів Російської імперії. В селі була своя церква св.Іоанна Богослова, дата будівництва якої документально ще не досліджена. Хоча, за дослідженнями Фастівської «Просвіти», відомо, що у 1799 році вона вже була, а у 1740-му році її ще не було і яхнянці належали до церковного приходу с.Малополовецького.  Яхни у ХІХ столітті були важливим населенним пунктом повіту. Через Яхнянські корчми проходив колишній Королівський шлях з Бердичева на Київ і старовинний Караванний шлях з Молдови на Київ через Паволоч, Яхни, Триліси, Фастів, Аксакову Митницю, де він вливався у Великий Поштовий шлях (Царгород-Київ), а ще до них також підходили 2 інші шляхи із Кам'янця і Бродів. До запровадження в Російській імперії реформ 1861-1866 років з відміною «купчих кріпостей» і нового адмінподілу повітів Київської губернії на волості село Яхни були фільварком маєтку графів Браницьких, як окремим, так і частиною «Половецького малого» фільварку з своїм дизпозитором-економом чи посесорами. В своїх «Сказаніях о населеннях местностях Киевской губернии» славетний знавець старожитностей Київщини Лаврентій Іванович Похилевич подав такі відомості про село у той час: «Яхньї, село на дороге из Паволочи на Трилессь, при ручье Соботе, здесь начинающемся, и впадающем в Каменку, за селами Половецкими. Жителей обоего пола православних 1055, римских католиков 14. Церковь деревянная во имя Иоанна Богослова, в прошлом веке построена, но неизвестно в каком именно году. По штатам причислена к 6-му классу, земли имеет указанную пропорцию...».
Згідно вищезгаданих адміністаривних і соціально-економічних реформ Яхни були включені до Малополовецької волості Васильківського повіту, у ньому з'явився сільський староста і писар, багато селян здійснили викуп у графа Браницького свої наділи. Важливою подією в історії села стало відкриття у 1860 році в Яхнах своєї церковно-парафіяльної школи на чолі з настоятелем місцевої церкви Іоанна Богослова о.Миколаєм Радзієвським. Він сам мав 9 дітей, тому цій справі приділив значну частину свого життя. Його наступники о.Фома Каковський (1892-1899 рр.), о.Іоанн Шпаковський (1899-1908 рр.), о.Олексій Бахалович (1908-1913 рр.) і о.Михаїл Цікаловський (1913-1917 рр.). Слід також зазначити, що ставши казенними селянами, яхнянці у другій половині ХІХ століття вже не так покірно протидіяли проявам владного адміністративного свавілля. Наприклад, у травні 1879 року у селі відбулося велике селянське заворушення через конфлікт з сільським старостою Сікачиною, якого бунтарі примусили скласти свої повноваження і передати їх своєму ватажку Карпу Страшенку. Але через кілька днів до села прибув становий пристав з жандармами, скасував всі попередні рішення та відновив на посаді Сікачину. Страшенка ж було вислано з села на поселення під Вінницю. І все ж число викупщиків у селі постійно зростало, хоча графиня М.Браницька до 1917 року залишалася найбільшим його землевласником. Місцеві ж дворяни і колишні шляхтичі, багатьох з яких російськими царями протягом ХІХ століття було декласовано до стану «однодворцевь» і «казенньїхь крестьянь», і близько не мали подібних до М.Браницької землеволодінь у Яхнах.